Гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження. Існує п’ять основних вірусів гепатиту — типи A, B, C, D і E. Гепатити В і С призводять до розвитку хронічного захворювання у сотень мільйонів людей і є найпоширенішою причиною цирозу і раку печінки. Гепатити В, С і D зазвичай передаються через контакт з інфікованими рідинами організму. Найчастіше передавання цих вірусів відбувається під час переливання зараженої крові або її компонентів, виконання медичних маніпуляцій із використанням зараженого обладнання/інструментарію, споживання наркотиків ін’єкційним шляхом та внаслідок незахищених статевих контактів. За даними «Глобальної доповіді ВООЗ про гепатит — 2017», близько 325 млн людей у світі живуть із хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або C.
Переважна більшість цих осіб не має доступу до необхідного для порятунку життя тестування та лікування. У результаті мільйони людей перебувають під загрозою повільного розвитку хронічної хвороби печінки, раку і смерті.
Вірусний гепатит В — це хвороба печінки, яку спричиняє вірус гепатиту В. Цей вірус порушує роботу печінки, проте частина людей після інфікування одужує самостійно та позбувається вірусу. Ймовірність переходу інфекції у хронічну форму залежить від віку особи, яка інфікується.
Інкубаційний період гепатиту В становить від 2 до 6 місяців. Перші ознаки гепатиту В з’являються, в середньому, на 12 тижні після зараження. Симптоми виникають у 70% хворих, їх виявляють частіше у дорослих, ніж у дітей. Симптоми ВГВ: втома, стомлюваність, втрата апетиту, жовтяниця, нудота, відчуття дискомфорту в правому підребер’ї, зміна кольору сечі (темніє) і калу (світлішає), болі в суглобах.
Шляхи передавання: • під час народження — від матері до дитини; • незахищені статеві контакти; • небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо); • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків. ВГВ є небезпечним і для працівників сфери охорони здоров’я, що можуть отримати травми від уколів голками або іншим медичним інструментарієм під час догляду за пацієнтами, інфікованими ВГВ. Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГВ — це вакцинація трьома дозами вакцини. Згідно з Національним календарем щеплень, першу дозу вакцини проти ВГВ дитина має отримати упродовж першої доби життя, другу — у 2 місяці, третю — у 6 місяців.
Діагностика ВГВ передбачає такі дії: • визначення поверхневого антигена гепатиту В — HbsAg (наявність HbsAg свідчить про гострий або хронічний гепатит, носійство вірусу); • додаткові обстеження, зокрема визначення anti–Hb, HBcAg, IgM anti–HBc, antiHBc, HBeAg, anti–HBe, ДНК ВГВ, вірусу гепатиту тощо.
Вірусний гепатит C — хвороба печінки, спричинена вірусом гепатиту C. Цей вірус може зумовити як гостру, так і хронічну інфекцію.
Інкубаційний період гепатиту С становить від 2 тижнів до 6 місяців. Після початкового інфікування приблизно у 80% людей немає жодних симптомів. У осіб з гострими симптомами можуть бути висока температура, втома, зниження апетиту, нудота, блювота, болі в ділянці живота, потемніння сечі, кал сірого кольору, болі в суглобах і жовтяниця (пожовтіння шкіри і білків очей). Близько 25% осіб, інфікованих ВГС, самостійно позбавляються вірусу без лікування. Вірус гепатиту С передається здебільшого внаслідок контакту з інфікованою кров’ю. Найпоширеніші шляхи передавання: • небезпечні медичні та інші маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо); • використання нестерильного ін’єкційного інструментарію для вживання наркотиків; • переливання крові та її компонентів. Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається зрідка. Крім того, ВГС може передаватися від матері до дитини (до 5% випадків, якщо є лише ВГС). Вакцини проти гепатиту С не існує.
Діагностика ВГС передбачає певну послідовність дій (див. додаток 4). • Виявлення антитіл за допомогою серологічного скринінгу на антитіла до ВГС. Виявлення антитіл (IgG, IgM) до ВГС може свідчити як про гостру чи хронічну стадію захворювання, так і про перенесений у минулому вірусний гепатит С. Так, у середньому близько 25% осіб, які інфікувалися ВГС, спонтанно самостійно позбавляються вірусу без будь-якого лікування, проте у більшості випадків антитіла у них лишатимуться довічно. • Якщо підтверджено наявність антитіл до ВГС, для визначення діагнозу необхідно перевірити наявність РНК ВГС або core-антигена. • У разі підтвердження хронічної інфекції ВГС можна визначити генотип вірусу, що є важливим для обрання схеми лікування. Проте завдяки існуванню пангенотипних схем визначення генотипу таке дослідження необов’язкове.
Гепатит С — це захворювання, спричинене вірусом, що може передаватися через кров від однієї людини до іншої. Хвороба, в основному, уражає печінку, проте існують і позапечінкові прояви гепатиту С. Інфікована вірусом печінка з часом може руйнуватися, у результаті чого може розвинутися фіброз печінки, який може перейти у цироз та гепатоцелюлярну карциному (рак печінки). Цироз печінки та гепатоцелюлярна карцинома призводять до смерті хворого. Деякі люди не мають жодних симптомів хвороби впродовж багатьох років, тоді як інші можуть відчувати підвищену втомлюваність, пітливість (особливо вночі), ломоту в тілі, втрату апетиту і концентрації уваги. Симптоми можуть з’являтися і зникати. На пізніх стадіях хвороби, коли печінка уражена серйозніше, можуть бути такі симптоми, як жовтяниця, свербіж, внутрішня кровотеча, закреп тощо. Важливо знати, що навіть якщо у вас відсутні прояви хвороби, її необхідно лікувати для попередження руйнування печінки в майбутньому. Сьогодні існують ефективні ліки проти вірусного гепатиту С і майже 90% хворих, які отримують лікування, повністю одужує. Лікування із використанням сучасних противірусних препаратів прямої дії зазвичай легко переноситься та не призводить до серйозних побічних реакцій. Вірус гепатиту С передається через кров. Фактори ризику, коли кров інфікованої гепатитом С особи може потрапити в кровоток іншої особи:
• переливання крові, хірургічне втручання;
• отримання медичної (де є контакт із кров’ю) або стоматологічної допомоги в країнах, де гепатит є поширеною хворобою, а інфекційний контроль є низьким;
• спільне використання будь-якого обладнання для споживання ін’єкційних або інтраназальних наркотиків;
• спільне використання таких предметів, як леза для гоління, зубні щітки або речі, що можуть подряпати шкіру та містити сліди крові;
• пірсинг, татуювання або косметичні ін’єкційні процедури, якщо обладнання для цього належним чином не стерилізують;
• статеві відносини, хоча ризик дуже низький, якщо немає контакту з кров’ю;
• контакт із кров’ю на роботі (для медичних працівників чи осіб, які надають екстрену допомогу, під час якої відбувається контакт із кров’ю);
• передавання від матері до дитини (передається у близько 5% випадків, якщо відсутня інфекція ВІЛ).
Для визначення, чи є особа хворою, потрібне обстеження. Існує два типи тестів. Перший тип (тест на антитіла до ВГС) визначає, чи ви коли-небудь мали вірус. Деякі люди позбавляються вірусу природним шляхом, без медичної допомоги. Таких осіб від 15% до 45%. Другий тип (полімеразна ланцюгова реакція — ПЛР) визначає, чи вірус наявний у даний момент у вашому організмі (тобто чи інфіковані ви гепатитом С). Якщо тест ПЛР позитивний, призначають додаткове обстеження для визначення стадії ураження печінки, також можуть призначити додаткове обстеження для визначення генотипу вірусу. Інформація про результати тестування є конфіденційною та відповідно до законодавства України не може бути передана третім особам без вашого відома та згоди. Ви не можете заразити членів вашої сім’ї чи друзів через повсякденну діяльність, таку як спільне використання посуду, обійми та поцілунки.
Аби не інфікувати інших: • не використовуйте спільно такі предмети побуту, як зубні щітки, бритви, манікюрні ножиці тощо; • очищуйте будь-які плями крові слабким розчином хлорки; • не використовуйте спільно будь-яке приладдя для вживання ліків (трубки, голки та шприци, воду тощо). Ризик передавання інфекції статевим шляхом дуже низький. Уникайте придбання ліків проти ВГС через мережу Інтернет і з рук дилерів, оскільки якість таких препаратів невідома і ви можете собі нашкодити. Не вживайте алкоголь та наркотичні речовини, оскільки вони можуть призвести до ураження печінки, а їхнє поєднання робить цей процес набагато швидшим. Якщо вам необхідна допомога для припинення вживання алкоголю та наркотичних речовин, зверніться до наркологічних лікувальних закладів. Збалансована дієта є життєво важливою. Зменште споживання занадто жирних та солодких продуктів. Втрата надмірної маси допоможе знизити навантаження на печінку. Припиніть курити. Відмова від куріння знижує ризик захворіти на рак. Для припинення куріння можна звернутися до сервісу з надання відповідної допомоги. Поговоріть з вашим лікарем з приводу щеплень проти гепатиту А і В для попередження інфікування зазначеними вірусами, що створює додаткове навантаження для вашої печінки.
Гепатит В — це хвороба печінки, причиною якої є вірус гепатиту В. Цей вірус порушує функціонування печінки. Невеликий відсоток інфікованих цим вірусом не може звільнитися від нього і стає хронічно інфікованим. Такі люди мають більший ризик смерті від цирозу або раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми). На стадії гострої інфекції більшість хворих не має симптомів інфікування. Проте у деяких осіб симптоми можуть з’явитися впродовж кількох тижнів від дня інфікування і тривати кілька тижнів: жовте забарвлення шкіри та очей (жовтяниця), темний колір сечі, надмірна втома, нудота, блювання та біль у ділянці живота, артралгії. Вірусний гепатит В часто має безсимптомний характер, але відсутність симптомів не є показником серйозності хвороби, оскільки стан пацієнта може різко погіршитися. Вірус гепатиту В передається із кров’ю чи біологічними рідинами від інфікованої людини — так само, як і вірус гепатиту С чи вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Але контагіозність (заразливість) вірусу гепатиту В у 50–100 разів більша, ніж у ВІЛ.
Можливі шляхи передавання вірусу:
• від матері до дитини;
• переливання крові або її препаратів;
• отримання медичної або стоматологічної допомоги у країнах, де гепатит В є поширеною хворобою, а інфекційний контроль слабкий;
• спільне використання будь-якого обладнання для споживання ін’єкційних або інгаляційних наркотиків;
• спільне використання таких предметів, як леза для гоління, зубні щітки або речі, що можуть подряпати шкіру і містити сліди крові;
• пірсинг, татуювання або косметичні ін’єкційні процедури, якщо обладнання для цього використовують без належної стерилізації;
• незахищений (без презерватива) статевий контакт;
• контакт із кров’ю на роботі (для медичних працівників чи осіб, які надають екстрену допомогу, під час якої відбувається контакт із кров’ю).
Вірус гепатиту В не передається через столовий посуд, забруднені харчі або воду, обійми, поцілунки, стискання рук, кашель, чхання, користування басейнами чи аналогічними об’єктами.
Аби не інфікувати інших:
• не використовуйте спільно такі побутові предмети, як зубні щітки чи бритви;
• очищуйте будь-які плями крові слабким розчином хлорки;
• не використовуйте спільно будь-яке приладдя для вживання ліків (наприклад, трубки, голки та шприци тощо);
• під час статевих контактів користуйтеся презервативами;
• переконайтеся, що особи, які проживають з вами, отримали всі щеплення від ВГВ.
Основою профілактики вірусного гепатиту В є щеплення, яке захищає більше ніж на 90% та формує тривалий імунітет (20 чи більше років). За рекомендаціями, всі діти грудного віку повинні отримувати щеплення проти гепатиту В якомога раніше після народження, бажано впродовж перших 24 годин життя. Вакцинація також рекомендована дорослим із груп підвищеного ризику щодо інфікування ВГВ. Для визначення, чи є особа хворою, потрібне обстеження. Існує два типи тестів. Перший тип (тест на антитіла до ВГВ) визначає, чи мали ви коли-небудь вірус. Деякі люди позбавляються вірусу природним шляхом, без медичної допомоги. Другий тип (полімеразна ланцюгова реакція — ПЛР) визначає, чи вірус наявний у даний момент у вашому організмі (тобто чи інфіковані ви гепатитом В).
Ймовірність того, що гостра інфекція гепатиту В стане хронічною (ХГВ), залежить від віку, в якому людина інфікується. З найбільшою імовірністю хронічна інфекція розвивається у дітей, які інфікувалися до 5 років життя:
• у 90% дітей, інфікованих впродовж першого півріччя життя;
• у 20–60% дітей, інфікованих у віці від 6 місяців до 5 років. Серед дорослих ХГВ розвивається у менш ніж 5% тих, хто був інфікований в дорослому віці та не мав іншої хронічної хвороби печінки. У людей, які не отримують лікування, вірусний гепатит В може прогресувати до фіброзу, цирозу або раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми). Прогресування хвороби залежить від кількості вірусу в крові, стану імунної системи, супутніх недуг та способу життя людини. Вірусний гепатит В за наявністю у крові е-антигена поділяється на HBeAg-позитивний та HBeAg-негативний. Наявність HBeAg у крові асоціюється зі швидшими темпами розмноження вірусу, а отже така людина є більш заразною.
Наразі повне одужання хворих на хронічний гепатит В трапляється рідко, проте ліки допомагають зупинити розвиток недуги. Для оцінювання прогресування хвороби та відповіді на лікування використовують такі лабораторно-інструментальні показники: рівень активності АЛТ, ультразвукове обстеження печінки, кількість вірусу в крові, антитіла до HBeAg тощо. Після оцінювання вашого стану лікар запропонує розпочати лікування або запропонує тактику спостереження. Метою лікування є зупинка розвитку хвороби та попередження подальшого ураження печінки. Не призначайте лікування собі самостійно, а якщо лікування призначено лікарем, уникайте придбання ліків через мережу Інтернет і з рук посередників, оскільки якість таких препаратів невідома і ви можете собі нашкодити. Не вживайте алкоголь та наркотичні речовини, оскільки вони можуть призвести до ураження печінки, а їхнє поєднання робить цей процес набагато швидшим. Якщо вам потрібна допомога для припинення вживання алкоголю та наркотичних речовин, зверніться до наркологічних лікувальних закладів. Збалансована дієта є життєво важливою. Зменште споживання занадто жирних та солодких продуктів. Втрата надмірної маси допоможе знизити навантаження на печінку. Припиніть курити. Відмова від куріння знижує ризик захворіти на рак. Для припинення куріння можна звернутися до сервісу з надання відповідної допомоги. Поговоріть з вашим лікарем з приводу щеплень проти гепатиту А для попередження інфікування зазначеними вірусами, що створює додаткове навантаження для вашої печінки.
Гепатит С – не вирок. Алгоритм дій для пацієнтів з гепатитом С.
Завдяки ефективним державним закупівлям через міжнародні організації, Україна може лікувати безоплатно всіх пацієнтів з вірусним гепатитом С, які потребують першочергового лікування. Нові ліки від гепатитів, які закуповує наша Держава через міжнародні організації – це інноваційні ліки прямої дії, що відповідають Рекомендаціям Європейської асоціації з вивчення хвороб печінки щодо лікування гепатиту C.
Інноваційний курс лікування – це просто таблетки, які пацієнти повинні приймати протягом 12 тижнів.
Завдяки ефективним державним закупівлям, постачальник цих ліків відкрив для себе український комерційний ринок. Це означає, що вихід нового гравця на роздрібний ринок посилить конкуренцію та знизить для споживачів ціни на лікування від гепатитів в усіх аптеках.
За даними ВООЗ та оцінками національних експертів, Україна належить до країн із середньою поширеністю гепатиту С. Щорічно близько у 6 тис людей виявляють гепатит.
Ліки, що закуповує Україна, є універсальними, оскільки ефективно діють одразу на всі генотипи вірусу гепатиту С та відповідають новим рекомендаціям Європейської асоціації з вивчення хвороб печінки
АЛГОРИТМ ДІЙ ДЛЯ ПАЦІЄНТА З ГЕПАТИТОМ С
Якщо ви підозрюєте або знаєте, що у вас гепатит, в першу чергу, потрібно звернутися до лікаря, з яким ви підписали декларацію.
Він повинен направити до лікаря-інфекціоніста для підтвердження чи встановлення діагнозу.
Якщо вам вже встановлено діагноз – звертайтесь одразу до лікаря інфекціоніста, у якого ви спостерігаєтесь.
Лікар-інфекціоніст дає направлення в інфекційну лікарню за місцем проживання або ж у інфекційний відділ обласної лікарні (залежно від того, чи є у лікарні за місцем проживання інфекційний відділ). За посиланням https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=108N72a3bE3j55OwV2hh8-tgnM7O58qQz&ll=49.460306895042244%2C31.2093369277777&z=6 ви можете знайти контакти закладів охорони здоров’я, які надають послуги із лікування ВГ.
Пацієнт проходить обстеження (приблизно 7-10 днів) та здає усі необхідні аналізи. Важливо, що враховуючи, що препарат є пангенотипним немає потреби додатково визначати генотип вірусу.
Якщо діагноз підтвердився, вам потрібно сказати лікарю-інфекціоністу про те, що ви знаєте про наявну програму лікування гепатиту.
Після цього вам потрібно написати заяву на директора обласного Департаменту/Управління охорони здоров’я з проханням/вимогою отримати лікування за державною чи гуманітарною програмою.
Наступний крок – отримати позитивне рішення щодо забезпечення лікування від профільної комісії. При обласних Департаментах/Управліннях охорони здоров’я або в окремих регіонах при обласних інфекційних лікарнях діють Комісії щодо включення пацієнтів до державних та гуманітарних програм лікування (членами цих Комісій можуть бути представники пацієнтських спільнот, якість роботи Комісії залежить від активної участі членів даної Комісії).
Пройти курс лікування у своїй лікарні.
Дізнатися про наявність ліків у медичному закладі можна на онлайн-платформі «є ліки» (https://eliky.in.ua/) – веб-сайт, на якому зареєстровано понад 920 закладів охорони здоров’я із 19 обласних центрів та міста Києва, з яких 60% здійснюють щотижневе оновлення інформації про залишки. Наразі це найбільша онлайн-платформа із інформацією про залишки лікарських засобів та медичних виробів, що закуповуються за кошти державного та місцевого бюджету.
